Акіта-іну

Акіта-іну 

Вважається, що представники цієї породи з’явилися більше чотирьох тисяч років назад. В Японії говорять, що акіта – перші собаки, що стали жити поряд з людьми. З давніх часів акіта допомагали корінним жителям Японії полювати і виживати в скрутних умовах. Також вони мали прекрасні сторожові якості. На жаль, точне походження собак цієї породи невідоме. Проте, відомо напевно, що акіта з давніх часів були надійними і незамінними помічниками і супутниками людини. Історія акіта-іну довга і цікава: ці собаки вважалися символом процвітання і були улюбленцями аристократів, вони брали участь в собачих боях, практично зникли в період Другої світової війни. Проте, змогли здолати усі перешкоди та завоювати популярність у всьому світі. В 1931 році акіта-іну визнали пам’ятником природи Японії. Офіційне визнання Міжнародної федерації кінологів порода отримала в 1964 році. Ці собаки беззаперечно гордість і гідність своєї країни; недарма серед місцевих жителів Японії прийнято дарувати статуетки акіта як символ процвітання і благополуччя.

Характеристика породи.

Навряд чи сьогодні знайдеться людина, яка не знає історію найвірнішого і відданішого пса, якого звали Хачі, що в перекладі з японського число “вісім”. Це число вважається щасливим, означає удачу. І поза сумнівом цей неймовірно відданий пес породи акіта-іну приніс удачу і щастя своєму хазяїну, – професорові Ейсабуро Уено. Хачі народився в 1923 році в місті Одате, розташованому в північній частині префектури Акіта, і незабаром був відправлений своєму хазяїну в один з районів Токіо, – Сибуя. Саме на залізничній станції цього району і прожив Хачі до кінця своїх днів після смерті свого хазяїна, який одного разу не повернувся з роботи. Усього лише два роки провів цей пес з професором, проте за цей період Хачі настільки прив’язався до цієї людини, що ніхто інший йому не був потрібен. Хачі відчайдушно чекав свого друга на станції довгі дев’ять років; кожен вечір строго в певний час Хачі приходив зустрічати хазяїна, як це було заведено упродовж перших двох років життя цього чудового пса. Коли професора не стало, Хачі не втрачав надії, що одного разу знову з’явиться знайомий запах, що ласкава рука хазяїна знову потріпає його за вухом, і вони разом весело підуть додому. На жаль, Хачі так і не дочекався професора, і помер в 1935 році. Проте, ніхто не сумнівається, що професор і його вірний друг знову зустрілися на небесах і досі спостерігають згори за такими ж щасливими людьми, яким вдалося назавжди подружитися і зв’язати свою долю з особливими собаками породи акіта-іну.

Зовнішній вигляд.

Акіта-іну – досить великий собака, міцної і пропорційної статури, з добре розвиненою мускулатурою. Голова у нього масивна з плоским і широким черепом. Лоб трохи опуклий. Перехід від лоба до морди добре виражений. Морда об’ємна, міцна, широка. Мочка носа досить велика, чорного кольору, у собак білого забарвлення – може бути печінкового кольору. Щелепи квадратні, потужні. Губи чорного кольору, щільно прилеглі. Вуха стоять на міцних хрящах, досить широко розташовані один від одного, маленького розміру, трикутної форми, трохи закруглені на кінцях, трохи нахилені вперед над очима. Очі глибоко посаджені, невеликого розміру, трикутної форми, бажано карі, також допускаються горіхового кольору. Шия досить коротка, міцна і масивна. Спина пряма, широка, мускулиста. Хвіст високо посаджений, тримається над спиною або збоку загнутим в кільце чи подвійне кільце. Грудна клітка об’ємна, глибока і широка. Кінцівки прямі, паралельні один одному, міцні і мускулисті. Шерсть середньої довжини, пряма і жорстка з м’яким, густим і щільним підкошлатому. На голові, вухах і кінцівках шерсть коротка. Хвіст покритий довгою і густою шерстю. Забарвлення може бути білим, червоним, тигровим (червоного, блакитниго та чорного кольорів). Біле забарвлення має бути чистим, без відмітин. Чорне і плямисте забарвлення не допускаються. Відмінною рисою акіта є світла підпалина – уражиро (біла шерсть на щоках і носі, на внутрішній частині вуха, на підборідді, в районі грудної клітки, на нижній частині шиї, на животі, на внутрішній частині кінцівок, зовнішній частині хвоста і на лапах). Така підпалина має бути у собак будь-якого забарвлення, окрім білого.

Утримання та догляд.

Акіта пристосується до життя у будь-яких умовах, головне, щоб поруч завжди знаходився хазяїн. Цих собак не можна на довго залишати без уваги і тримати їх на ланцюзі. Доглядати за шерстю акіта складно тільки в період линьки, який відбувається двічі на рік. У цей час треба ретельно вичісувати собаку якомога частіше, інакше шерсть літатиме всюди. Благо, підшерстя акіта-іну міняється близько двох тижнів. Тому Вам треба лише чотири тижні на рік доглядати за шерстю свого улюбленця, погодьтеся, що це зовсім небагато. Шерсть акіта не треба стригти і вищипувати, достатньо кілька разів на тиждень розчісувати пса, щоб видаляти відмерлі волоски з його шкіри. Регулярно розчісувати собак рекомендують ще тому, що ця процедура покращує кровообіг. Часто купати акіта не треба; підшерстя цих собак щільне, водонепроникне, воно тривалий час залишається чистим. Невеликі частинки бруду можна видалити за допомогою гребеня. Не забувайте стежити за чистотою очей і вух свого вихованця. Кігті собакам треба підстригати щомісячно на декілька міліметрів.

Висота загривка: 58-70 см

Вага: 30-50 кг